На дистанції - четвірко первачів,
Кожен думає, що краще відпочив,

Що спритніший він за інших, що мастак,
Кожен хоче на високий п’єдестал.

Хто - навідчай, а хто спершу полічив, -
Всі відчули вболівання глядачів,

Кожен зранку - рівну пайку наче - їв,
Тільки в підсумку не бути нічиїй.

А забіг цей, далебі, -
майже в рівній боротьбі.

«Розкажіть-но, як ідуть,
Бога ради, а?»
«Телебачення ще тут
разом з радіо!

Загалом новин нема -
досить рівно все,
Пристрасті ж - не жартома
розгорілися!»

Номер перший - зразу пнеться у відрив,
Креше іскри, наче котиться з гори.

Переможною ходою - ціль ясна! -
Він наблизиться ось-ось... до казана.

Чом же мав такий приземлений мотив? -
Бо в дитинстві мало каші їв,

Голодав він у ті роки,
я б сказав, -
Устигав узути ноги -
і в спортзал.

Що ж, ідеї нам близькі -
першим кращі всі шматки,

Ну, а другим - що вже тут,
він все вивірив -
Щоб розрадити, дадуть
кістку з лівером.

Номер два - не знає цих жадань простих,
Він із ситих, він із цих, а може, з тих,

Він до успіху, до слави править біг -
Тож підносить ноги вище від усіх.

Він бетон на віражі
дістав плечем…
Краще нікуди, скажи?!
А він - іще!

Він стратег, він навіть тактик,
словом - спец,
Сила, воля плюс характер -
молодець!

Зібраний та сторожкий
І не лізе навпрошки, -

У Салоніки оцей
полетить за рік
І повчатиме дітей
в телевізорі,

Будучи, мов сто бійців,
загартованим
І при цьому вповні ці–
леспрямованим!

Номер три - зі скарбом літ і сріблом скронь,
Завжди другий він надійний ешелон,

Хтось у першому, напевно,
захворів,
Ну, а може, його тренер
пожалів.

І думки з серцебиттям
у резонанс:
Ех, старий, дає життя
останній шанс!

Він в азарті - мов хлопчисько,
мов шпана, -
Треба спурт - інакше кепсько
і хана!

Жде тоді на нього он
задній причіпний вагон,

Де старі всі імена -
їх інфаркт зміта,
Де місцям одна ціна -
всі плацкартні там.

А четвертий - той, що скраю, при межі, -
Ні для кого, ні для чого - так біжить:

Нажене - мовляв, на п’яти наступлю, -
І відстане - мов, що хочу, те й роблю.

 
 
 
 

Не ухопить перший той сласний
шматок,
Не почепить другий лавровий
вінок,

Ну а третьому - повзти
у відстійник, на зади...

Скільки все-таки систем
спорт наш винайшов! -
Ось узяв він, скинув темп
перед фінішем,

Майку зняв - сміховина! -
світить спиною.
Поведінка бігуна
неспортивна є!

На дистанції - четвірко первачів,
Злих і добрих, альтруїстів і рвачів.

Хто з них що в житті сповідує, хто чий?
...Вже лопатки - наче крила в них. Мерщій!

І летить, летить четвірко первачів!
. . .