Ніжна Правда гарно вбрана ходила,
причепурившись для бідних, блаженних, калік.
Груба Брехня Правду ту у свій дім заманила:
на ніч залишайся, а вранці рушай за поріг.

Правда довірлива солодко так заснула,
слину пустила, всміхаючись добрим снам.
Ковдру на себе Груба Брехня стягнула,
у Правду вп’ялася - та й рада, що їй по зубам!

І піднялася, і зкорчила тій мордяку -
лицарем її за віщо там і бути?!
Різниці ж між нами немає ніякої,
якщо, звісно, обох роздягнути.

Стрічки золотисті з кіс її повиплітала
та й прихопила одежі, скільки змогла,
гроші й годинник взяла, документи забрала,
плюнула, брудно лайнулась та й пішла.

Тільки ранком помітила Правда теє злодійство
і здивувалась, себе обдивившись уважно:
сажею вже хтось її забруднив (отже свинство!),
та вона ж таки Правда - нічого, теє не страшно.

Правда сміялась, коли в неї каміння летіло:
- Це все Брехня й на Брехні весь мій одяг, їй-богу!
Та протокол скласти двом дивакам закортіло,
брудом паплюжили в нім вони Правду-небогу.

 
 
 
 

Гнівом палали останні рядки протоколу:
(не посоромились їй і чуже приписати)
п’яна мерзота, брудна, і голісінька-гола
сміє Правдою Чистою, злидня, себе називати!

Чиста Правда клялася-божилась, ридала,
тинялася довго, хворіла, не знала, як жити...
Ну а Брехня чистокровного коника вкрала
та й поскакала на довгих ногах білим світом.

 
 
 
 

Якийсь дивак воює за Правду і досі,
правда, в словах його правди нема й на копійку:
- Чиста Правда колись переможе, якщо буде в змозі
все те зробити, що і Брехня-злодійка!

Часто буває, що хлюпнувши зайве на брата,
навіть не знаєш, де випаде ранок зустріти:
Можуть «обчистити» - це, хлопці, чистая правда.
Гульк - а штани твої встигла Брехня надіти,
і твій годинник Підступна Брехня приміряє,
і вже конем твоїм править Брехня, поганяє...