І знизу лід, і зверху - між ним я скнію, -
Чи верх пробити, пробурити низ?
Спливти, звичайно, не терзать надію,
А там - за справу у чеканні віз.

Лід наді мною! Надломись і трісни!
Спітнів я весь від орача ще гірше.
Я повернусь до тебе кораблем із пісні,
Усе згадавши, навіть старі вірші.

Нема мені піввіку - сорок з лишком, -
Живу, тобою й "Господи храни!"
І є чим виправдатись, ставши пред Всевишнім,
І є мені що заспівати перед Ним.