Я не люблю фатального кінця і від життя ніколи не томлюся. Я не люблю всі місяці, Коли в веселій пісні я не ллюся. Я не люблю холодного цинізму, в захопленість не вірю, а іще - коли чужий мої листи читає, стрибаючи через моє плече. Я не люблю, коли наполовину Або коли обірваний наш спір. Я не люблю, коли стріляють в спину, а також - проти пострілів в приціл. Ненавиджу плітки у виді версій, хробачі сумніви і почестей голки. Або ж, коли весь час - все проти шерсті, або ж, коли залізом у шибки. Я не люблю упевненості ролі, хай краще гальма відмовляють враз! Так прикро, слово «честь» забули, позаочі всі наклепи у нас. Коли я крила зламані побачу, мені не жаль і навіть не спроста - Я не люблю насильство і безсильство, от тільки жаль розп’ятого Христа. Я не люблю себе, коли боюся, а прикро як, коли невинних б’ють. Я не люблю, коли всі лізуть в душу, тим більш, коли туди плюють. Я не люблю манежі і арени, на них мільйон міняють по рублю. Нехай попереду ідуть великі зміни - Їх точно я уже не полюблю.
© Ольга Макаренко. Переклад, 2021
© Ольга Макаренко. Виконання, 2021