Хто сказав: "Все згоріло дотла, Більше в Землю не кинути зерна!" Хто сказав, що Земля нежива? Ні, вона зачаїлася ревно. Материнства не вирвеш з Землі - Не осушиш невичерпність моря. Хто повірив, що гине в вогні? Ні, Земля почорніла від горя. Як розрізи, траншеї лягли, І воронками рани зіяють. Всі оголені нерви Землі Неземного страждання сягають. Набереться терпіння з чеснот, Не клеймуйте ви Землю: «Каліка!». Хто сказав: не спів а від скорбот, Що Земля оніміла навіки?! Ні! Дзвенить - біль не вартий гроша! Із усіх своїх ран, із віддушин, Бо Земля - наша з вами душа, Не розчавити чоботом душу! Хто повірив, що гине в вогні? Ні, вона зачаїлася ревно.
© Марiя Кушмет. Переклад, 2023
(М.Владі. Володимир, або Перерваний
політ. - Київ: ТОВ «Подробиці», 2023)