Рвучка втеча - не гріх, Це природний добір! Вологодського - з ніг І вперед - через двір. І застрибали двоє - В такт сопли на бігу - На очах у конвою Та по пояс в снігу. Всіх шикували прикладом взірцевим, Завила «Дружба» - зношена пила. Затаврували символом свинцевим Із вишок три оговтаних жерла. Всі лежали пластом, В сніг уткнувши носи. Відчуваю нутром, Як біснуються пси. Дев’ять грамів паскудились, Тісно їм у жерлах! Ми на мушках коцюрбились, Як на гострих кілках. Нам - доповзти до берега, до цілі, Та в них усе намічено давно. Там, угорі, ми смикались в прицілі, Потіха просто, точно як в кіно! От пізнати б мені, З ким я вирушив в путь, З ким конав у тюрмі З ким дерзнув ризикнуть! Смерті дивимось н вічі, Ледь оговтався я: "Ти живий,чоловіче? Яка, брате, стаття?" Та пізно: перехреслили рушниці Його - в зашийок, пояс, два плеча. А я так мчав у відблисках зірниці, Що навіть не помітив згаряча. Запитав дивака: «То чому ти відстав?». Та нема козака - Він мізки розкидав. Пройняло! - тілогрійка Наче хлющ на мені. Хвацько б’є трьохлінійка, Влучно, як на війні І Я в укритті - за брусом, за гілками, - Коли собаки близько - зачаїсь! Пси, покропивши землю язиками, Пішли, злизавши мізки, - удавись! «Від суми і тюрми...» - Чортихання я шлю. А на мене «куми» Накидають петлю. Пхнули труп: "Здох, скотино, Ось йому і гаплик. За піймання - полтина, А за смерть - тільки пшик". Пішли вервечкою повз загороду, Потім - за вахту, струшуючи сніг, Вони - собі забрати нагороду, А я - за новим строком - ось так збіг! Я брикався, як звір. Сили взяв звідкіля? Першим бив командир - Ледь тримала земля. Не лякайте тим світом: Тут - з кийком, там - з ціпком. Вдарять тут - звідси вітром, Вгатять там - взад ривком.         Я гонор - до кишені, щоб сховати. Видав, як п’яти лижуть гордії. Пішов лизати рани в лизолятор - Не зализав - дивись, рубці мої. Треба б нам вздовж ріки - Наш найперший етап. Щоби їм - не з руки, Щоб собакам - не з лап!.. Ось і казці кінець - Звір побіг на ловця. Зніс, як зрізав, ловець Втікачу півлиця. Все взято в труби, перекрито крани, Ночами тільки скиглять від проклять, Бо треба посипати сіллю рани, Щоб краще пам’ятати - хай болять!
© Марiя Кушмет. Переклад, 2023
(М.Владі. Володимир, або Перерваний
політ. - Київ: ТОВ «Подробиці», 2023)